 15 лютого у Києво-Святошинському районному суді продовжився розгляд справи так званих «васильківських «терористів» – Ігоря Мосійчука, Сергія Бевза та Володимира Шпари, яких звинувачують у підготовці теракту – намірі підірвати пам’ятник Леніну у Борисполі (вже демонтований місцевою владою), розповсюдженні листівок із закликами до повалення конституційного ладу, а також у незаконному поводженні зі зброєю і вибухівкою.
Минуле засідання закінчилося тим, що Ігор Мосійчук зачитав свої покази, але питання йому ще не ставили. На цьому засіданні прокурор, захисники, інші підсудні і суддя поставили йому дуже багато питань. Мосійчук на них відповів. Далі судді здалося, що його покази, дані в суді, різняться з тими, що були дані під час досудового слідства. Суддя зачитав ці попередні покази (особисто я суттєвої різниці не побачила), а Мосійчук сказав, що не відмовляється від своїх попередніх показів, просто на суді він трохи їх доповнив, бо після арешту був у такому психологічному стані, що не міг одразу згадати все.
Далі почався допит Володимира Шпари. Він дуже чітко розповів про усі порушення, допущені СБУшниками під час слідчих дій. Для будь-якого неупередженого слухача після його розповіді все мало стати абсолютно ясним. Якщо покази Мосійчука проливали світло на причини «замовлення», то покази Шпари – на механізм підкидання «речдоків». Ясна річ, винними в інкримінованих їм злочинах усі троє підсудних себе не визнають.
Допит Шпари не закінчився. Суддя оголосив перерву до 14:00 28 лютого.
Далі, як завжди, – КОНСПЕКТ ЗАСІДАННЯ.
Сьогоднішнє засідання почалося з того, що Шпара відмовився від одного із захисників. Далі пішли питання до Мосійчука.
ПРОКУРОРКА: На якій посаді Ви працювали перед арештом?
МОСІЙЧУК: Голова фонду розвитку м.Василькова і на громадських засадах працював редактором газети «Вечірній Васильків». Голова постійної комісії Васильківської міськради з питань регламенту, депутатської етики, законності та правопорядку і виконання рішень міськради.
СУДДЯ: А де Ви отримували зарплату?
МОСІЙЧУК: Зарплату як керівник фонду ще не встиг отримати, а з газети звільнився. До цього я працював у приватному підприємстві, засновником якого є моя дружина. Це підприємство є засновником газети «Вечірній Васильків». Після того, як було утворено фонд, я там звільнився, а там працевлаштувався, але зарплатню отримати не встиг.
Наш фонд – це громадське об’єднання, метою якого є формувати і розробляти програми, спрямовані на розвиток Василькова в різних галузях – від комунального господарства до культурної сфери.
СУДДЯ: Чи має відношення цей фонд до місцевого самоврядування?
МОСІЙЧУК: Ще 2 його співзасновники є депутатами міської ради. Це Сергій Бевз і Тетяна Омельченко.
ПРОКУРОРКА: Як Ви познайомилися з Бевзом?
МОСІЙЧУК: Нас познайомив у Василькові мій старий знайомий Сергій Осадчий. Через деякий час я запропонував Сергію Бевзу, бо дві співробітниці газети пішли в декрет, працювати в газеті. І Бевз там працював до моменту обрання його депутатом міськради. А потім Крикунов запропонував Бевзу стати директором комунального підприємства.
ПРОКУРОРКА: Як часто Ви з ним зустрічалися?
МОСІЙЧУК: Майже щодня на робочому місці – у громадській приймальні міського голови.
ПРОКУРОРКА: У вас були суто робочі стосунки, сім’ями не дружили?
МОСІЙЧУК: Суто робочі. Дружину Бевза я вперше побачив вже після арешту.
- А як Ви познайомилися зі Шпарою?
- За тих самих обставин, що з Бевзом. Теж запропонував йому постажуватися у газеті. Він на громадських засадах приймав участь у парі журналістських розслідувань. Після закінчення виборчої кампанії був рекомендований Крикуновим на посаду керівника комунального підприємства. За деякий час виникла ситуація з несанкціонованим сміттєзвалищем. Виникали конфлікти, бо поруч – сміттєпереробний завод, куди шляхом закриття сміттєзвалища спонукали місто вивозити сміття. По моїй рекомендації Шпару призначили директором дільниці утилізації (сміттєзвалища) задля забезпечення його охорони тощо. Я підтримав його кандидатуру, бо він відповідальна людина, і щоб дати можливість йому заробити додаткові кошти, бо в нього щойно народилася дитина.
- Чи відомо вам було, що Бевз і Шпара члени організації «Патріот України»?
- На момент знайомства мені стало відомо, що вони є активістами даної ГО. Я бачив і був присутній на деяких заходах цієї ГО. Мені відомо, що після виборів до міськради і обрання Бевза депутатом він склав із себе повноваження голови київської організації ПУ і присвятив себе робочій діяльності у Василькові. І Шпара, і Бевз, і Чернега були призначені на підприємства, де були величезні борги перед людьми по зарплаті. Прокурор області Витязь навіть погрожував за 2 тижні до арешту порушити проти Бевза кримінальну справу, якщо не буде повернуто зарплату. Але нам вдалося повернути ці кошти людям.
Що стосується Шпари, він працював на двох роботах, плюс у нього річна дитина. У СБУ є записи його телефонних розмов, які можуть підтвердити, що я йому часто телефонував і лаявся, що його не можна знайти на робочому місці, бо він удома допомагає дружині.
- Чи є ви членом ПУ?
- Ні.
- Чи були членом громадського руху СНА?
- Я хотів би з’ясувати для суду ці два поняття, бо у матеріалах слідства це проходить як одне ціле. Але це дві різні структури. Патріот України – це громадська організація, а Соціал-Національна асамблея – це, по суті, започаткована партія. Зібралися приблизно 20 активістів з різних регіонів і вирішили задля участі у парламентській боротьбі утворити партію. Робоча назва – Соціал-національна асамблея. Люди, які працювали над її реєстрацією, назвали себе членами виконкому. Хоча юридично з’їзд до нашого арешту не відбувся, і СНА жодної діяльності ще не проводила.
ПРОКУРОРКА: Чи були ви присутні на зборах ПУ?
- Так, я був присутній на презентації ГО «ПУ» у Василькові, в якості журналіста. На прохання хлопців розповів про історію соціального націоналізму і націоналістичного руху в Україні. Це була презентація, на якій були присутні керуючий справами виконкому міськради Шевченко, голова «Просвіти» Марущак, представники політичних партій НРУ і КУН, Спілки чорнобильців, голова ради старійшин Василькова Калініченко.
Це була презентація, на якій розповідали про бачення ситуації і напрямки роботи. Жодної мови про будь-які пам’ятники і їхнє знесення не було. Є відеозйомка, де чітко це зафіксовано.
- Ви один раз були на зборах?
- Так, один.
- У якому році була створена організація ПУ?
- Не знаю, я ж не є її членом.
- Чи відомо Вам, з якою метою було створено ПУ?
- З презентації мені стало відомо, що її було створено для відстоювання соціальних та національних прав народу України, пропаганди здорового способу життя, спорту, заперечення наркотиків і алкоголю, зупинення нелегальної міграції та інших антидержавних і антинародних проявів.
- А що це таке – антинародні прояви?
- Це споювання молоді, пропаганда наркотиків і алкоголю, бо це веде до знищення українського народу і нації.
- Що Вам відомо про діяльність Васильківської міської організації ПУ і хто її очолював? Бевз?
- За моїми відомостями, ніколи. Бевз очолював київську організацію ПУ, до його обрання депутатом.
- Чи Ви фінансували діяльність васильківського осередку ПУ?
- Ні, я не фінансував діяльність ПУ, ні у Василькові, ні у Києві, ніде. Це лише голослівні заяви свідків, характеристику яким я вже надав.
- Що вам відомо про зруйнування пам’ятника Леніну у смт.Калинівка?
- Мені відомо, що в Інтернеті з’явилася інформація про зруйнування Леніна у Калинівці. Хто зруйнував, мені невідомо Участі у цьому не брав.
- Чи є у Вас навички поводження з вогнепальною зброєю?
- Ні. Я служив у ракетних військах стратегічного призначення і маю спеціальність інженер-механік.
- Чи маєте у власності вогнепальну або мисливську зброю?
- Ні. Єдина зброя – це флобер, вона не визнана вогнепальною, він повернутий моїй дружині.
- Що можете пояснити про вилучення у вашій квартирі набоїв?
- Я не можу пояснити, звідки вони взялися, нічого. Помешкання не є моїм. Я там просто проживаю. Слідство навіть не допитало ні власника помешкання, ні осіб, які приходили у гості. Під час слідства і ознайомлення з результатами експертиз мені стало відомо, що набої підходять до пістолету ТТ, який був вилучений у свідка Крикунова, який визнав цей пістолет своїм (сказав, що він його знайшов).
- Як давно Ви проживаєте у цій квартирі?
- Півтора року. Це квартира моєї тещі. Ремонт робив Сергієнко Владлен – як СПД на підставі договору.
- Чи відомо Вам, кому належало приміщення на вул.Грушевського, 7?
АДВОКАТ МЕЛЬНИК: Прошу уточнити, за цією адресою багато приміщень.
ПРОКУРОРКА: Приміщення 1.
МОСІЙЧУК: Васильківській міській раді, але воно орендоване ТОВ «Княже місто», директором якого є мій знайомий Зателепа Віталій. Після того, як він орендував його у м.Василькова, він не почав здійснювати там підприємницьку діяльність, бо це приміщення менше, ніж ця клітка. Воно стояло зачинене. Коли Шпара, Бевз і Чернега звернулися до Крикунова і до мене стосовно того, що їм потрібно приміщення у центрі задля покращення роботи з повернення боргів по зарплатні, я звернувся до Зателепи, що ми розмістимо там цих людей. Він погодився, але у нього не було ключів від цього приміщення.
Керівник відділу економіки і власності Лідія Михайлівна Сіра сказала: «Вскрийте двері і повісьте свій замок». Що й було зроблено Чернегою. У мене ключів від цього приміщення ніколи не було. 5 травня 2011 року я відвідував його востаннє. Запам’ятав дату, бо це мій день народження, і тоді ж проходила позачергова сесія, на яку я готував рішення про скасування ордерів на житло. Після того з 5 травня до моменту вилучення вибухівки я взагалі не заходив у будинок на Грушевського 7.
- Чи були Ви присутні під час огляду приміщення?
- Я працював на Соборній 56 у громадській приймальні міського голови разом з Бевзом. Нам зателефонували, я приїхав з Бевзом, Крикуновим і Зателепою. Спочатку пустили одного Бевза, потім мене пустили у коридор. Там фізично не могли всі поміститися.
- На чиє запрошення Ви прибули туди?
- Старшого слідчої групи, прізвища не пам’ятаю. Мене взагалі не запрошували, запросили Бевза. Я прибув з власної ініціативи.
- Хто був там присутній?
- Я назву лише тих, хто мені відомий. Бо там було біля 20-30 співробітників СБУ, яких я не знаю. З відомих мені людей – Бевз, Сіра Лідія Михайлівна, Зателепа – орендар, Змайлова Ольга, що працювала у сусідньому кабінеті, Неділько Микола – адвокат екс-майора Миколи Мельниченка, Бойко Юрій – свідок, Бондаренко Максим – свідок, внизу стояли оперативні співробітники Фастівського СБУ Сергій Соколов і Сергій Кириленко, адвокати Антон Давидюк і В’ячеслав Мартинюк.
- Що було вилучено?
- На моїх очах – з шухляди столу вилучили пачку листівок, єдине, що я на них бачив – символ «ідея нації», велику кількість дисків, і, як мені сказали, особисто не бачив, бо попрохали відійти від дверей – так званий вибуховий пристрій, який винесли як бутиль з самогоном.
- Чи не відомо вам, за яких обставин він міг туди потрапити?
- Ні. Про існування цих речей мені стало відомо у момент вилучення.
- Що можете пояснити з приводу флеш-карти зі схемою вибухового пристрою?
- Я людина древня, мені 40 років. Єдиний електронний носій, яким я вмію користуватися, – це звичайна флешка, і це можуть підтвердити всі, хто мене знають.
Стосовно оптичних дисків і карти пам’яті, вилученої за місцем мого проживання, флешки, вилученої за місцем проживання Шпари – файли, розміщені на цих електронних носіях, відсотків на 70-80 співпадають з файлами, наданими як речовий доказ свідком Сергієнком Владленом, що дає змогу підозрювати, що вони належать тій самій особі.
Далі Ігор Мосійчук зачитав суду один із текстів, що був на цих носіях. Це типове донесення спецслужб – про те, що «керівник радикальної незареєстрованої організації ПУ» Бевз нібито отримав від керівництва з Харкова наказ про проведення антиурядової акції, застосовуючи провокації у вигляді вивішування банерів чи нанесення на стіни трафаретів. Також вони планують залучити представників місцевих ЗМІ, щоб привернути увагу громадськості до праворадикальних рухів та в подальшому збільшити чисельність ПУ та СНА і проводити більш радикальні акції проти діючої влади – на зразок 18 жовтня 2008 року. Повідомлення датоване 12 лютого 2011 р.
Це теж було на цих електронних носіях, вилучених на Грушевського, 7 і на флешці Шпари, пояснив Ігор Мосійчук. Зрозуміло, що ми не могли самі на себе писати донос. Я припускаю, що автором цього тексту є штатний або позаштатний працівник СБУ, що займається контролем за діяльністю громадських організацій. До цього файлу були прикріплені наказ і інструкація з Харкова. Автора має шукати слідство. Хто це туди поклав, треба запитати у тих, хто незаконно проводив у мене обшук.
АДВОКАТ МЕЛЬНИК: Чи відвідували ви Харків і з якою метою?
МОСІЙЧУК: Так. Ми їздили туди двічі для проведення нарад по організації політичної партії СНА.
- Де знаходилося ваше робоче місце і хто працював поруч з вами?
- За центральним столом у громадській приймальні міського голови. Праворуч працював Крикунов – керівник юридичного відділу виконкому міськради. Я працював там як голова постійної депутатської комісії.
СУДДЯ: Щодня?
МОСІЙЧУК: Так.
СУДДЯ: На громадських засадах?
МОСІЙЧУК: Так.
АДВОКАТ МЕЛЬНИК: Які стосунки були у вас з Крикуновим?
- Дружні і ділові, неприязних не було. Я з моєю родиною і його родина відвідували різні заходи, були в кафе і ресторанах. Ми товаришували.
- Які стосунки пов’язували Вас з Сергієм Кириленком і Сергієм Соколовим? І хто вони такі?
- Це оперуповноважені фастівського міжрайвідділу СБУ. З Сергієм Кириленком я спілкувався як голова комісії, бо він відповідав за боротьбу з корупцією у земельній і т.д. сферах. Від Кириленка я навіть отримував інформацію про зловживання Задорожного і робив потім депутатські запити.
А Сергій Соколов співпрацює з опозицією, з людьми, які є свідками обвинувачення у цій справі. Він сприяв їхній діяльності проти влади м.Василькова, і у мене з ним були неприязні стосунки. Я навіть висвітлював його втручання у слідство, і він отримав догану.
АДВОКАТ МЕЛЬНИК: Ви передавали ключі від приміщення офісу Бевзу, Шпарі, Зателепі, Чернезі або стороннім особам?
- Ні, бо в мене ключів ніколи не було.
- Чи відомо Вам, які особи напередодні 22.08.2011 р відвідували приміщення на Грушевського, 7?
- Якщо я не помиляюся, то 11-12 серпня 2011 р. група молоді з різних міст України, в т.ч. і члени ПУ, виїздили у місто Луцьк на музичний фестиваль українського духу «Бандерштат». У зв’язку з цим я бачив, як деякі особи, не можу точно назвати їхні прізвища, але точно там були Наливайко, Калюка, Бестаєв, заходили на Грушевського 7, і їх вів туди Олексій Чернега. Бачив це власними очима.
- Чи маєте досвід або навички у виготовленні вибухівки?
- Ні.
- Який рівень ваших знань як користувача комп’ютера?
- Дуже низький. Користуюся виключно Вордом і можу розмістити текст в Інтернеті. Єдиний електронний носій, яким користуюся, – флешка. Не вмію записувати диски чи мікрокарти.
- Мета Вашої присутності на презентації ПУ?
- Я був присутній в якості журналіста і громадського діяча.
- Хто проводив відео зйомку?
- Було 2 камери. Одна, що знімала з-за дверей, належала активістам КПУ, яких організатори не пустили в зал, щоб не було конфліктів, друга камера знаходилась безпосередньо в залі. Зйомку проводив Віктор Панджакідзе. Я хотів би, щоб він був допитаний як свідок і надав цей відеозапис.
- Чи проводилися якісь вишколи чи інші подібні заходи ПУ на території Василькова або області?
- Мені про це невідомо.
- Чи використовували ви символіку у формі свастики?
- Ні, ніколи. Два моїх діди пройшли війну, воювали із загарбниками, які були під цим символом.
- Що таке символ «Ідея Нації»?
- Це поєднання двох літер – І та N. Вона не має нічого спільного зі свастикою, яке це побачила пані експерт. До того ж вона не подивилася у каталог – цей символ офіційно зареєстрований Мінюстом.
- Чи намагалися ви з підсудними Шпарою і Бевзом або з іншими особами виготовити вибуховий пристрій чи листівки із закликом до теракту?
- Ніколи ні зі мною, ні в моїй присутності не йшла мова про такі речі. Вони є протизаконними, і якби мені стало відомо про таке, я б повідомив правоохоронні органи.
- Між вами або іншими особами була домовленість робити заклики про підрив пам’ятника Леніну чи змова з приводу розповсюдження листівок?
- Ні.
- Чи маєте ви якесь відношення до саморобного вибухового пристрою і листівок?
- Ні, не маю.
- Хто відвідував вашу квартиру протягом червня-серпня?
- До 24 серпня – подружжя Маркових – Наталя Анатолівна і В’ячеслав, її чоловік, друзі нашої родини. Віталій Зателепа, в т.ч. після того, як його випустили з СБУ.
Вітя Наливайко – це громадський активіст із Симферополя. Нередько Сергій – депутат Васильківської міської ради і за сумісництвом комп’ютерник, який обслуговував мій комп’ютер і записував мені диски. Це крім сантехніка, електриків з ЖЕКу і прибиральниці, яка прибирала, поки мої дружина з дитиною відпочивали у Криму.
- Слідство стверджує, що ви маєте нетерпимість до осіб з іншими поглядами і переконаннями? Якщо це так, то чому?
- Я не маю нетерпимості, людей з іншими поглядами намагаюся переконати шляхом дискусії. На чисто людському рівні допомагав різним людям, незалежно від їхніх поглядів. Допомагав ветеранам, 90% з яких є членами КПУ. Для мене немає різниці, у лавах ЧА чи УПА людина захищала Батьківщину від окупантів.
- Коли і звідки вам стало відомо про демонтаж пам’ятника Леніну у Борисполі?
- 19 серпня з блогу української журналістки, моєї знайомої Олени Білозерської, який я регулярно читаю. Там було повідомлення і фотографія, де він був уже відсутній. Крім того, на початку 2011 року від депутата Бориспольської ради Ярослава Годунка мені стало відомо, що планується демонтаж.
Я просив допитати Білозерську та Годунка, слідство відмовило.
(І добре, що відмовило. Мені, звісно, неважко було б розповісти суду, звідки мені стало відомо про цей демонтаж і як ця інформація з’явилася на моєму блозі – але натомість я втратила б згідно закону можливість бути присутньою у залі суду і вести ці репортажі. Поки не допитають усіх, хто підлягає допиту, свідків у зал не пускають – О.Б.).
- Чи маєте Ви можливість розміщувати інформацію на сайтах СНА і ПУ?
- Слідство не встановило ні осіб, яким належать ці доменні імена, ні людей, які можуть адмініструвати ці сайти. Це все одно, що взяти інформацію з паркану і долучити її до справи. Особисто я жодного доступу до вказаних сайтів не маю.
Адвокат МЕЛЬНИК розпитує подробиці про вибори у Василькові.
МОСІЙЧУК: На виборах у жовтні 2010 року відбулася спроба фальсифікації виборів на користь одного з кандидатів – свідка Анатолія Боровика. До ТВК протоколи прибули розпечатаними, і ТВК зробила перерахунок голосів, і встановила, що переміг інший кандидат – Іващенко. Іващенко представляє Партію регіонів, Боровик – Партію народної довіри – це теж провладний проект. Тобто, для нас не було різниці між цими двома. Ми з хлопцями балотувалися від партії «За Україну» і підтримували іншого кандидата – Олексія Шекеру. Відбулося біля 5 судів, і обрання Іващенка було визнано законним.
Оперуповноважений СБУ Дмитро Єрмакович всю ніч з 23 на 24 серпня пропонував мені дати покази, що вибори у Василькові були сфальшовані за вказівкою голови КОДА Присяжнюка і голови васильківської адміністрації Сабадаша. Я казав, що мене взагалі не було у комісії.
Під ранок він переконував мене дати покази, що Крикунов фінансував виготовлення вибухового пристрою. Кричав, що вибори все одно будуть зірвані, Іващенко буде сидіти. Для мене було дуже дивно, що представник влади вимагає від мене свідчень проти інших представників влади.
АДВОКАТ ШПАРИ: Чи помічали ви, щоб Шпара мав у користуванні вогнепальну зброю, чи володіє він навичками виготовлення вибухівки?
- Ні.
- Чи відомі вам інші особи, які володіють такими навичками?
- Так. Це Ігор Гаврилюк, він проходив службу в спецназі в Афганістані, і екс-майор СБУ Микола Мельниченко, який через 3 дні після мого арешту на своєму персональному сайті виклав інформацію, що нібито Крикунов і я дали покази по виборах у Василькові. Коли він був оголошений у розшук, я Єрмаковичу заявив, що мені відомо, де він знаходиться. Єрмакович відповів: «Хай ці д…б… з центрального апарату його самі шукають».
Коли ми сиділи в обласному управлінні СБУ, під вікнами стояли наші дружини, і ми часто визирали у вікно, щоб їх побачити. І от 26 серпня я побачив у вікно Єрмаковича, який прогулювався під вікнами управління СБУ по вул. Шутова з Миколою Мельниченком.
- З чого Ви зробили висновок, що Гаврилюк міг зробити проти вас провокацію?
- Через його абсолютно неприязне ставлення до нас. Він постійно кидався, обзивав. Навіть і зараз на сайті постійно мене ображає. Він погрожував моєму водієві, що той буде сидіти у камері зі мною, якщо не припинить возити мою дружину.
10 вересня у день Василькова він з ножем ломився у мою квартиру і кричав, щоб моя дружина зі щеням (так він назвав мою дочку) забиралася з міста.
Стріляв по людях з автомата Калашнікова і з пістолета у центрі міста. Я дивуюся, чого він досі на волі.
- Чи відомо Вам, хто є автором листівок із закликами?
- Як людина, що працює зі ЗМІ, під час огляду місця події я зазначив, і це є на відео, яке знімали працівники СБУ, що ця листівка є фальшивкою і складається з 3 файлів, які я читав в Інтернеті. Один – це уривок з відозви Руху першого січня, що взяв на себе відповідальність за підрив Сталіна у Запоріжжі. Я вважаю це провокацією або самих комуністів, або спецслужб. Але цілий абзац з відозви цього неіснуючого руху включений у листівку.
- Чи займався Шпара виготовленням листівок?
- Мені відомо, що якісь друковані листівки привозили з Харкова, але подробиць не знаю.
- Чи відомо Вам, чи вживав Шпара чи будь-хто з ваших знайомих наркотичні засоби?
- Найбільшою дурістю, яка мені відома з цієї справи, є виявлення у Шпари наркотиків, цих «спайсів». З того, що я читав в Інеті і бачив, працівники ПУ закидували димовими шашками і палили у Харкові кіоски, які продавали ці «спайси». Організація ПУ пропагує здоровий спосіб життя, а партія «За Україну», від якої ми балотувалися, випустила серію наліпок про здоровий спосіб життя для молоді.
- Коли Шпара, так би мовити, «пішов у сім’ю»?
- Думаю, він звідти і не виходив. Я можу тільки сказати, коли він був на роботі. Але це не означає, що він покинув займатися громадською діяльністю. Він як громадський активіст допомагав упорядковувати рух маршруток Васильків-Київ, який був складений в ущерб комунальному підприємству, брав участь у закритті клубу «Катарсіс». Коли він перестав брати активну участь у діяльності ПУ- думаю, травень-червень.
Адвокат БЕВЗА: Чи повідомляв Вам хтось про намір підірвати пам’ятник Леніну?
- Ні. Я б пішов у міліцію і заяву написав.
СУДДЯ оголошує покази Мосійчука, дані під час досудового слідства, щоб усунути суперечності.
Спочатку – від 27 жовтня 2011 р. Там йдеться про погрози Мосійчуку – зокрема, з боку екс-майора Мельниченка, про конфлікт у с.Саливінки, про неприязні стосунки із Сергієм Бірюковим і Богданом Корчинським. Про звинувачення Мосійчука опонентами у фальсифікації виборів у Василькові, про те, що Анатолій Боровик шантажував його дружину, прямо кажучи, що посадили його не за те, і вимагав показів про те, що вибори у Василькові були сфальсифіковані на користь Іващенко – тоді, казав, Мосійчука одразу відпустять.
В кінці, оскільки було вже більше 9 вечора, Мосійчук відмовляється давати відповіді у заборонений законом час.
Далі суддя зачитує продовження цього допиту. Він відбувається у присутності адвоката, Мосійчук підтверджує свої покази, дані напередодні.
Величезна увага у допиті приділена тому, є вентиляційна шахта, де знайшли набої, наскрізною чи ні, чи знав про це Мосійчук і чи здатен він був фізично протиснутись туди і покласти набої.
Слідчий постійно звинувачує Мосійчука у зміні показів.
Далі суддя зачитує протокол допиту Мосійчука від 24.08.2011 р. і 25.08.2011 р. У цих показах є посилання на дзвінок знайомої Мосійчуку журналістки, яка начебто бачила, як Боровик обережно передавав чорний пакет Шестакову.
Після цього всього суддя питає Мосійчука, що там правильно, що неправильно. Мосійчук відповідає, що всі його покази, дані на попередньому слідстві, правдиві, просто на суді він розширив перелік осіб, які йому погрожували.
СУДДЯ каже: У протоколах є, що від вашої дружини вимагали інформацію про те, що вибори сфальсифіковані. Потім там йдеться про те, що це повязано із виборами сільського голови у Саливінках. Тут на суді ви взагалі розширили перелік осіб.
МОСІЙЧУК: Погрози надходили кожні 3-4 дні. У тюрмі я побачив, що Мельниченко у розшуку, і сказав, що знаю, де він знаходиться, а Єрмакович відповів: «Хай ці з центрального апарату його шукають».
Тоді я був у дуже знервованому емоційному стані, бо допити відбувалися вночі, від мене силою відірвали двох моїх адвокатів і повезли мене у слідче управління. Перед судом я мав можливість підготуватися і все згадати.
СУДДЯ: Чи правильно суд зрозумів, що Ви не знаєте, хто міг вас обмовити і підкинути ці речі?
МОСІЙЧУК: Ні, суд невірно зрозумів. Під час дачі показів я окреслив коло осіб, які мені погрожували і мають спеціальні навички. Але це – на мою думку, а встановлювати істину мають слідство і суд, а не я, ваша честь.
СУДДЯ: Тепер щодо листівок. Вам знайомий їхній зміст?
- Так, з матеріалів справи.
- Суд їх ще не досліджував. Але виходимо з того, що ви знайомі. Оці заклики і засоби зміни політичного ладу ви як…
- Категорично не підтримую. Не поділяю.
- Засуджуєте?
- Засуджую. Вся моя політична діяльність була спрямована на політичну боротьбу парламентськими методами. Я ледве ходжу, у день з’їдаю пачку таблеток. Погляньте на мене, які вишколи?
Мосійчук звертається з клопотанням: після допиту підсудних у першу чергу допитати його дружину Ганну, щоб вона могла бути присутньою у залі. Суддя каже: «Вирішимо це після допиту підсудних».
ШПАРА ставить питання:
- Чи Панджакідзе надавав кому-небудь відеозапис презентації ПУ у 2010 р.?
- МОСІЙЧУК: Наскільки я знаю від Панджакідзе, відеозапис він нікому не надавав. Тому ж і хочу, щоб його допитали як свідка, звідки цей запис опинився на дисках, вилучених на Грушевського, 7.
ШПАРА: Які в мене були стосунки з Крикуновим?
МОСІЙЧУК: У Крикунова і Шпари були дуже добрі ділові стосунки. Вони співпрацювали. На прохання Крикунова під час виборів В.Шпара не тільки як кореспондент знаходився біля нього, а ще й дивився, щоб його ніхто не прибив і не прирізав. Навіть ночував у нього вдома.
- Чиєю підлеглою була свідок Малиневська Любов?
- Вона була співробітником виконавчого комітету і була підлеглою свідка обвинувачення Володимира Шестакова. В результаті скандалу з видачею підложних ордерів на житло Малиневська була звільнена, потім був звільнений і Шестаков. Вони одна команда.
- Коли Ви востаннє бачили Ігоря Гаврилюка біля або в будинку на Грушевського 7?
- Влітку 2011 р. під час проведення прес-конференції, коли Гаврилюк перешкоджав журналістській діяльності, не пропускаючи до приміщення.
- Опишіть листівки, які нібито були вилучені на Грушевського 7.
- Крім цих 50 листівок з символом «ідея нації», мені пред’являлась листівка зі свастикою, де містився заклик до вбивства президента. Мені до цієї хвилини не пояснили, звідки вона взялася. У протоколі вилучення її нема. Така листівка була підкинута співробітниками СБУ за адресою Фрунзе 46а. Ми її виявили, її було опечатано, ми і наші захисники поставили підписи, у такому вигляді її мають передати до суду.
ШПАРА: Чи пам’ятаєте Ви, як оперуповноважений Єрмакович демонстрував нам пакети з патронами і чиї це були набої, з його слів?
МОСІЙЧУК: Так. У перервах між допитами, коли ми втрьох знаходилися в кабінеті оперів СБУ, Єрмакович дістав зі стола кульочок, де знаходились різні набої, і сказав: «Оці набої принесла Малиневська і сказала, що це Шпари набої». Наступного разу я запитав Єрмаковича: «Ви приєднали ці набої до матеріалів справи?» Він відповів: «Я що, д…б…? Я їх викинув».
ШПАРА: Що було зазначено у шапці протоколу допиту свідка Ярмоленка? (Підсудні і сторона захисту вважають цього свідка взагалі вигаданою особою – О.Б.)
МОСІЙЧУК: Що він живе у м. Славутич, по вул. Леніна. Жодних відомостей, що він під захистом і його прізвище сховане під псевдонімом, не було й немає. А у м.Славутич ніколи не було вулиці Леніна.
БЕВЗ: Які листівки ви категорично не підтримуєте? Які були знайдені де? На Грушевського чи на Фрунзе?
МОСІЙЧУК: Усі, що є в матеріалах обвинувачення. Наскільки мені відомо, вони не відображають позицію жодної організації. Підтримую тільки про здоровий спосіб життя. ДОПИТ ПІДСУДНОГО ВОЛОДИМИРА ШПАРИ.
Народився у 1983 р. на Звенигородщині.
У жодному зі звинувачень винним себе не визнаю повністю. Матеріали, надані суду, і судове слідство вважаю проведеними з недотриманням норм Кримінально-процесуального права.
Я був вихований у дусі поваги до старших і традиційних цінностей. Завжди хотів творити добро і служити інтересам народу і держави.
Після подій осені 2004 р., активну участь у яких я приймав, зрозумів небхідність боротьби за велику, міцну і стабільну державу у політичній площині. Приблизно у 2006 р., прагнучи реалізації своїх прагнень, приєднався до ВО «Свобода». Влітку 2006 р. я спочатку познайомився, потім почав разом з побратимами створювати і реєструвати ПУ у Києві. Ми займалися відстоюванням інтересів України та українців в усіх сферах.
У 2010 р. познайомився з Мосійчуком через Сергія Осадчого. У зв’язку з тим, що були кадрові проблеми у газеті, головредом якої був Ігор Володимирович, він запропонував мені допомогти йому в якості кореспондента. Газета висвітлювала всі грані життя у Василькові, і висвітлювала постійно корупційні питання.
СУДДЯ: Уточніть, що ви можете сказати з приводу обвинувачення, а решта потім.
ШПАРА: В обвинувальному висновку без посилання на конкретні факти створється фон, який не відповідає дійсності.
СУДДЯ: Чи маєте ви відношення до вибухового пристрою, листівок і наркотичних засобів?
- До всіх речей, що мають відношення до цієї кримінальної справи, я жодного відношення не маю.
На початку червня 2011 р. мене було призначено, за рекомендацією, здається, Крикунова директором комунального підприємства «ВасильківЖитлоЕксплуатація». У спадок від колишнього керівника мені дісталися величезні дебеторська та кредиторська заборгованості, а також більше ніж 400 тисяч боргів комунальної плати. Ситуація була кричуща, люди вимагали зароблених ними грошей. Усі ці місяці я без вихідних займався заборгованістю і погашенням заборгованості підприємства перед кредиторами.
На Грушевського 7 в кімнаті 1 працювало кілька працівників, які займалися підготовкою квитанцій, які потім розсилалися або розносилися споживачам комунальних послуг, які мали заборгованість перед комунальним підприємством.
Востаннє у цій кімнаті я був 19 серпня біля 15-16 години. Там працював Бойко Юрій. Я перевірив його роботу і правильність реквізитів і вийшов разом з ним, закрив приміщення і поїхав додому. Коли я там знаходився, ніяких листівок я не бачив.
20 серпня вранці я разом з сім’єю поїхав у Черкаську область, де в присутності рідних і великої кількості товаришів святкував день народження доньки і племінниці. Повернувшись у Васильків, став носити з машини у квартиру речі і подарунки від батьків. Біля 11 години мені зателефонував хтось – чи Бевз, чи Мосійчук – і повідомили, що в приміщенні на Грушевського 7 знаходяться працівники СБУ і перевіряють якісь документи. Я зробив висновок, що справа стосується діяльності комунального підприємства. Десь між 12 і 13 годиною я під’їхав до будівлі на Грушевського 7 і побачив 20-30 людей, зі знайомих були Неділько Микола, адовкат Мельниченка, Боровик Анатолій, пізніше підйшов Юрій Сергієнко, а також інші невідомі особи. Я мав намір зайти у це приміщення, щоб усе з’ясувати. На сходах перебувало біля 20 працівників СБУ, і вони мене не допустили всередину.
Через 20-30 хвилин (я постійно стояв біля сходів на другий поверх) звідти вийшов працівник у латексних рукавичках, який виніс у руках білий конусоподібний предмет, як потім виявилося, це був СВП. Із захисту у нього були лише рукавички. Він пройшов у кількох метрах від мене, проніс і завантажив СВП у звичайний мікроавтобус. Далі я відлучився по справах комунального підприємства на кілька годин. З телефонних дзвінків чи Крикунова чи Мосійчука дізнався, що затримали Бевза, Бондаренка, Бойка і Зателепу. Їх доставили до УСБУ Київської області.
Я заїхав до батьків Бойка і Бондаренка, сповістив їх. У матері Бондаренка взяв документи для встановлення особи і мав намір відвезти в УСБУ, щоб передати власнику. Також по дорозі до помешкання Бойка я заїхав додому попередити дружину, що буду пізно.
Коли я приїхав додому близько 21-22 години, при виході з під’їзду мене затримали люди, що представились працівниками СБУ. Повідомили, на моє питання, в якості кого мене затримують, що я свідок. На моє заперечення, що я бажаю з’явитися як свідок в інший день, вони не відреагували, і ми поїхали до Київського обласного управління СБУ. О
До 5 ранку нас допитували безперервно весь час інші працівники, які не представлялися. Всього за цей час пройшло біля 10-15 працівників, хоча в матеріалах справи ніяких документів про це не збереглося чомусь. Всі питання стосувалися не так СВП, як економічного, господарського і громадського життя у м.Василькові, а саме участі депутатів і їх помічників у закритті розважального клубу «Катарсіс» тощо, в т.ч. виборів. Той же Єрмакович заходив декілька разів у кабінет і вимагав оговорити Крикунова і Мосійчука з приводу їх участі у виборах у 2010 році, на що отримав категоричну відмову, оскільки про незаконні дії даних осіб мені нічого не відомо.
Біля 5 ранку мене відпустили. Під стінами УСБУ побачив Бевза. Пізніше відпустили Бондаренка, і біля 6-ї ми поїхали до Василькова. По дорозі заїхали до Бойка, щоб дізнатися, чи його відпустили. Упевнившись, що відпустили, попрямували до Василькова, де взяли участь у святкуванні дня державного прапора, і далі займалися з Бевзом цілий день справами комунального підприємства.
В обід біля 12-13 години їздили у Київ, де в УНІАН була прес-конференція, присвячена вилученню СВП. У той час вже масово була розповсюджена заява прес-служби СБУ, що якісь терористи готували теракт – підрив у людному місці. Щоб спростувати ці нездорові звинувачення і версії, ми дали прес-конференцію, де висловили своє бачення подій.
Повернувшись з прес-конференції, я далі займався роботою комунального підприємства, а ввечері спокійно перебував із сім’єю. Біля 22 години в двері подзвонили. Я відкрив, там були 2 працівники СБУ. Вони повідомили, що мене викликають у якості свідка для допиту в обласне управління СБУ. На моє зауваження, що я не хочу їхати вночі, а хочу давати покази в якості свідка вранці, отримав категоричне заперечення, і мене повезли знову в обласне управління.
Знову до пів на п’ятої ранку відбувалося те саме, що й попередньої ночі. Знову мене допитували різні особи, які не представлялися. Більшість були з центрального управління СБУ. І знову більшість питань не стосувалися СВП і ситуації навколо його вилучення, а стосувалися громадської, економічної і господарської діяльності у м.Васильків. Знову були вимоги і погрози зі сторони опера Єрмаковича, який повідомив, що у нього є достатньо агентури, яка покаже проти мене що завгодно, і вимагав оговорити Крикунова і Мосійчука, Бевза, Чернегу та інших. І знову отримав категоричну відмову.
Вранці біля 5 ранку ці допити припинилися, оскільки всіх працівників, які знаходилися у кабінетах, скликав їхній керівник в актовий зал для роздачі інструкцій по обшуках. Потім біля 6 години ранку ми поїхали у Васильків. Проїжджаючи повз прохідну військової частини, що знаходиться у м. Василькові, я побачив стрій солдат. Двоє солдат сіли у наш мікроавтобус.
Біля 7 ранку почався обшук мого помешкання. Мені пред’явили постанову Бориспільського районного суду. На моє зауваження, що вона є незаконною, бо суд не за місцем фактичних подій, вони не відреагували.
Під час обшуку у моєму помешканні на вул. Фрунзе перебували більше 7 працівників СБУ, які то заходили, то виходили, що є грубим порушенням. Слідчий, що керував обшуком, не проводив обшук поступово, а бігав із кімнати в кімнату. Незважаючи на страшну спеку, він весь час був у куртці і зняв її лише після того, як вилучив предмет, схожий на флешкарту.
У дитячій кімнаті у шафі було вилучено флешкарту. Я одразу зауважив, що це не мій предмет, у мене ніколи такої не було. Пізнше був вилучений пістолет та предмет, який як встановила експертиза, виявився тротиловою шашкою. Вона була вилучена з антресолі, яка на той момент була абсолютно порожньою.. Я з цієї антресолі перед тим, як їхати на день народження до племінниці, витяг звідти все, і там абсолютно нічого не було.
Під час проведення обшуку біля цієї антресолі у коридорі постійно перебували кілька працівників СБУ у верхньому одязі, незважаючи на спеку, які не були членами оперативно-слідчої групи. Вони постійно заходили і пересувалися по квартирі, постійно відволікали і слідчого, і мене, і дружину різними питаннями про громадсько-політичне життя.
Після проведення обшуку був складений протокол, у який я вніс зауваження, що жодна з цих речей, а саме флешкарта, пістолет і тротилова шашка мені не належать.
Потім ми знову сіли у мікроавтобус і поїхали в УСБУ, де Єрмакович вчергове погрожував мене посадити, вимагав оговорити інших, на що знову отримав категоричну відмову.
Власне, перший допит мене в якості підозрюваного відбувся аж 24 серпня. З 22 до вечора 24 я фактично був затриманий, хоча зі слів СБУшників я пребував у статусі свідка, а не підозрюваного.
На допиті я теж заперечив свою причетність до всіх цих речей, СВП і листівок, Під час проведення слідства воно велося однобоко, слідство не цікавили істотні обставини, які могли дійсно допомогти встановити істину. Наприклад, слідчих не цікавило, хто перебував у квартирі. А ця квартира не належить мені, вона є зйомною. Проживав я у ній разом із сім’єю з кінця жовтня 2010 р., до цього її знімало багато інших квартиронаймачів. До мене у зв’язку з професійною і громадсько-політичною діяльністю і важливими подіями особистого життя (народження сина) приходили десятки людей. Слідство навіть не цікавили ці люди. На моє зауваження, що цих людей треба встановити і допитати, я отримав категоричну відмову.
У мене є лише певні міркування і підозри. Моя непричетність підтверджується відсутністю відбитків на СВП…
СУДДЯ уриває: «Нащо ці пусті розмови, ми ще не досліджували ці речові докази»
Прокурор додає недоданий до обвинувального висновку список осіб, які мають бути викилкані у суд. Їх передають підсудним.
Суддя оголошує перерву до 28 лютого, 14:00. За матеріалами: Олена Білозерська INFO
|
Головна 
