Нещодавно у конференц-залі «Ліра» міського Будинку культури відбулося засідання Громадської ради при Васильківському міському голові, до складу якої входять представники від громадських організацій: професійних, релігійних та творчих спілок. До порядку денного внесли кілька питань, а саме: інформацію міської влади про стан справ у місті, яку озвучив заступник Васильківського міського голови О.Ю.Шекера, пропозиції щодо співпраці членів Громадської ради з постійними депутатськими комісіями Васильківської міської ради, спроби пошуку шляхів розвитку виробничого підприємництва та новаторства у Василькові. Всі питання й пропозиції заслуховувались і вирішувались у спокійній атмосфері, але коли дійшла черга до розгляду однієї непересічної справи, ніхто із присутніх у залі не стояв осторонь від її обговорення. Хто міг би навіть уявити, що в десяти хвилинах їзди від пам’ятника Кобзарю, на двадцятому році незалежності України, на відстані тридцяти кілометрів від столиці, деякі громадяни України (на щастя, нечисленні — прим.авт.) ставитимуть питання руба про порушення права їхніх дітей на отримання повної загальної середньої освіти рідною мовою (російською)? На мій погляд, справа виїденого яйця не варта. Судіть самі. Васильківська ЗОШ №8 є єдиною у місті, де збереглися на кожному році навчання російськомовні класи паралельно з україномовними. Йтиметься сьогодні про 4-Б (з російською мовою навчання) клас. 2007 року до нього набрали 12 першокласників, але зараз залишилось всього-на-всього 7 учнів (у паралельному україномовному 4-А класі їх 25). Класний керівник російськомовного класу на батьківських зборах, із власної ініціативи, висловила припущення, що наступного навчального року класи 4-А й 4-Б об’єднають в один. Батьки сімох учнів написали листа на адресу народного депутата України В.В.Колесніченка, мовляв, захистіть право дітей на отримання повної загальної середньої освіти рідною російською мовою. Народний депутат надіслав листа міністру освіти і науки, молоді та спорту України Д.В.Табачнику з проханням втрутитися в ситуацію. Дива та й годі. Першою взяла слово директор Васильківської ЗОШ №8 Л.О.Козак. Вона пояснила членам Громадської ради та гостям, що для вчителів будь-якої школи є вигідним з фінансової точки зору наявність якомога більшої кількості класів, адже, в такому разі, вчителі отримують більшу зарплату. Але сім учнів — це замало для одного класу, проте, якщо об’єднати 4-А й 4-Б, тоді отримаємо повноцінний клас із 32 учнів. Наразі таке питання розглядається лише теоретично, все вирішуватиметься у вересні 2011 року, тоді, з огляду на кількість учнів у вже 5-Б класі й прийматиметься відповідне рішення. Лілія Олегівна була присутня на кількох уроках у 4-Б класі, і з усією відповідальністю стверджує, що діти чудово спілкуються українською мовою й нічим не відрізняються за рівнем її знання від своїх однолітків із 4-А класу. Якщо ж класи об’єднають, то високопрофесійні вчителі ЗОШ №8 зроблять усе можливе, щоб діти на належному рівні розуміли предмети, викладені українською мовою. Чим швидше школярі адаптуються до вивчення предметів українською мовою, тим простіше їм буде долати кар’єрні сходинки у власному житті. Крім того, Л.О.Козак зазначила, що один із майбутніх п’ятих класів підпадатиме під експериментальне on-line навчання з використанням передових технологій. Зрозуміло, що в цьому випадку перевагу нададуть класові з більшою кількістю учнів. Заступник міського голови О.Ю.Шекера нагадав, що на фінансування освіти витрачається майже половина річного міського бюджету, а витрати на зарплату вчителям лише одного класу, з урахуванням усіх видатків, складають більше 70 тисяч гривень на рік. З приводу буцімто порушення права дітей на отримання середньої освіти рідною російською мовою, відповів, що навчання семи учнів в одному класі — це, фактично, індивідуальна освіта, а отже, має місце безпрецедентний інцидент, і тут, як можна спрогнозувати, порушуватиметься право решти дітей, які навчаються не за індивідуальною системою, тобто по 25-30 учнів у класі. Голова Асоціації підприємців міста Василькова та району І.М.Денисенко стояв на своїх чітких позиціях, мовляв, якщо ти ходиш по українській землі, їси український хліб, дихаєш п’янкими пахощами вишневого цвіту, ти зобов’язаний любити як Україну, так і її мову, інакше й бути не може. Коли дві матусі дітей з 4-Б класу, які також були запрошені на засідання, висловили сумнів з приводу того, що їхні російськомовні діти зможуть безболісно влитися до учнівського колективу 4-А класу, слово взяла заступник голови Васильківської ради ветеранів Л.О.Тростинська. Людмила Олександрівна пригадала як у повоєнні роки в одному й тому ж самому класі одночасно навчалися діти різні за віком, різні за рівнем отриманих до війни знань, але з них вийшли люди, які досягли певного становища в суспільстві. Поставив крапку в дискусії зі шкільного питання голова Громадської ради при Васильківському міському голові А.Т.Марущак. Анатолій Трохимович наголосив, що і зараз, на двадцятому році незалежної України потрібно проводити велику ідеологічну роботу, щоб із населення, яке вміє їсти, пити, веселитися, зробити високоідейну націю, яка готова була б відтворити честь, гідність, моральність, героїзм, якими славилися наші прадіди. Конфліктність нинішніх мовних проблем України корениться в деформаціях її мовної ситуації, успадкованих від колоніального минулого. Російській мові вдалося витіснити й замінити українську на значній території її поширення в головній функції — засобу спілкування між людьми. Ситуація, за якої нерідна мова претендує на роль, адекватну ролі рідної, неприродна й руйнівна. У таких обставинах взаємини двох мов визначають конфлікт і боротьбу, що ми й побачили на прикладі ЗОШ №8. Підступна ідея про двомовність українського народу веде до знищення національної ознаки людини, бо вона двома мовами не мислить і не говорить. А.Т.Марущак порадив матерям учнів 4-Б класу підставити плече відродженню української нації, бо у відродженій Україні і російськомовним дітям, і україномовним буде комфортно жити. Закликав не розгойдувати страшне за наслідками мовне питання, адже діти із російськомовних родин ніколи не забудуть російської мови, бо вдома спілкуються нею з батьками, тобто ніхто у програшному становищі не опиниться. Наприкінці своєї промови Анатолій Трохимович привселюдно пообіцяв, що, із поваги до росіян, ми, українці, будемо такими ж сильними у відстоюванні української мови, як і вони у відстоюванні своєї російської.
Станіслав Яценко За матеріалами :vasylkivrada.gov.ua