 8 липня 2011 Верховною Радою прийнято Закон "Про судовий збір" (далі - Закон), який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти і розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. До вступу Закону в силу (01.11.2011 року) підстави і порядок справляння судового збору були визначені Декретом КМУ "Про державне мито". В даній статті розглянемо більш докладно подібності та відмінності порядку справляння судового збору у судових органах України на стадії апеляційного оскарження рішень суду, передбаченого Законом і Декретом КМУ.
Законом визначено, що судовий збір - це збір, який справляється на всій території Україні за подачу заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Ст. 3 Закону передбачено, що за подачу апеляційної скарги на судові рішення стягується судовий збір.
Ст. 4 Закону встановлює, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати в місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - в процентному співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Конкретні ставки судового збору закріплені ч. 2 ст. 4 Закону.
Отже, Законом передбачено, що в цивільному, господарському та адміністративному судочинстві судовий збір стягується за подачу:
1) апеляційної скарги на рішення суду (в адміністративному судочинстві постанову);
2) апеляційної скарги на ухвалу суду;
3) апеляційної скарги на судовий наказ (у цивільному судочинстві).
Слід зазначити, що Декрет КМУ "Про держмито" не передбачав поділу на оскарження рішень та оскарження ухвал судів. Ставки державного мита за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції (незалежно від того, оскаржується чи рішення, винесене по суті спору, або визначення суду) були встановлені в розмірі 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.
При цьому в Інструкції про порядок обчислення і справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції від 22.04.93 року № 15, вказується, що деякі заяви і скарги, що подаються до суду, не відносяться до позовних заяв та апеляційним і касаційним скаргам, в зв'язку з чим не підлягають оплаті державним митом.
До них, зокрема, відносяться заяви про скасування постанови суду про закриття справи або залишення її без розгляду, про відстрочення або розстрочення виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, про забезпечення позову або про зміну одного виду забезпечення іншим; заяви про перегляд рішення , ухвали або постанови суду за нововиявленими обставинами; заяви про скасування або зменшення штрафу, накладеного судом; про зміну виконання рішення суду; про поновлення пропущеного строку; заяви на дії судового виконавця; приватні заяви на ухвалу суду про відмову скасування штрафу та інші приватні заяви на ухвалу суду.
П. 40 тієї ж Інструкції передбачено, що заяви про скасування ухвал господарського суду про припинення провадження у справі оплачуються митом на загальних підставах.
Декрет КМУ "Про держмито" на відміну від Закону "Про судовий збір" не передбачав поділу на оскарження рішень та оскарження ухвал судів
У листі ДПАУ № 21357/7/17-0317 від 20.10.2008 року роз'яснюється, що відповідно до статті 45 ГПК і статті 208 ЦПК ухвала суду є однією з різновидів судових рішень. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду (стаття 106 ГПК). Враховуючи вищевикладене, при подачі апеляційної скарги до апеляційного господарського суду на рішення місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду державне мито сплачується на загальних підставах відповідно до підпункту "г" пункту 2 статті 3 Декрету.
На сьогоднішній день у правозастосовчій практиці суди керуються викладеними в зазначеної Інструкції положеннями, оскільки ні процесуальне законодавство, ні Декрет КМУ "Про державне мито" не містять деталізації оскарження ухвал суду першої інстанції.
При вступі в силу Закону "Про судовий збір" для оскарження рішень судів, господарських та адміністративних судів заявнику необхідно буде сплатити судовий збір у розмірі 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а при оскарженні ухвал суду розмір ставки судового збору визначено в залежності від того, визначення якого суду оскаржується.
Так, оскарження ухвал загальних судів обійдеться заявнику в 0,1 розміру мінімальної заробітної плати (на 1 січня 2011 року розмір мінімальної заробітної плати становив 941,00 грн.); Подача скарги на ухвалу господарського суду зажадає оплати судового збору в розмірі 0,5 мінімального розміру заробітної плати, оскарження ухвал адміністративного суду - 0,05 мінімального розміру заробітної плати.
Розмежування в Законі судових рішень за видами дозволить уникнути плутанини при вирішенні питання про необхідність оплати судового збору та його ставки при подачі апеляцій.
Нововведенням в Законі є і встановлення необхідності оплати судового збору за приєднання до апеляційної скарги іншого учасника процесу. При цьому розмір ставки судового збору встановлено такий же, як і для апелянта
Так, раніше ст. 299 ЦПК було передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки. За подання заяви про приєднання до апеляційної скарги судовий збір не сплачується. Таке ж положення передбачене і ст. 192 КАС.
З 1 листопада 2011 року до заявою особи про приєднання до апеляційної скарги має бути додано документ про оплату судового збору. При цьому розмір ставки судового збору встановлено такий же, як і для апелянта. Зазначені положення Закону стосуються тільки судочинства в загальних та адміністративних судах, оскільки ГПК в принципі не передбачає можливості приєднання до апеляційної скарги, тому в господарському процесі кожен з учасників повинен подавати апеляцію самостійно.
Враховуючи той факт, що ставки судового збору для особи, яка подає апеляцію, і учасника процесу, який може приєднатися до апеляційної скарги, однакові, видається більш доцільним подавати апеляцію від свого імені, оскільки позиції учасників можуть відрізнятися в деталях, які можуть вплинути на результати розгляду справи.
У цивільному судочинстві, крім оскарження рішень і ухвал суду, передбачена можливість оскарження судового наказу, що видається в результаті розгляду справи в порядку наказного провадження у категоріях справ, передбачених ст. 96 ГПК.
У порядку наказного провадження розглядаються справи, основною ознакою яких є відсутність спору про право. В результаті розгляду справи в наказовому виробництві видається судовий наказ. Виходячи з тексту Закону, (пп. 12 п. 1 ч. 2 Закону) можна зробити висновок, що судовий наказ прирівнюється до судового рішення, оскільки розмір ставки судового збору за оскарження судового наказу встановлено у відсотковому відношенні до ставки, що підлягає сплаті за подачу заяви про видачу судового наказу, а не визначений частиною мінімальної заробітної плати, як при подачі апеляційної скарги на ухвалу суду.
ВИСНОВОК
Таким чином, Закон "Про судовий збір", який набирає чинності 1 листопада 2011 року, зробить судові витрати сторін більше, оскільки ставки мінімального судового збору тепер залежать не від неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян, а від мінімального розміру заробітної плати, яка значно вище цього мінімуму. Судитися стане дорожче.
Як позитивний аспект слід відзначити те, що Законом спрощений порядок оплати судових витрат, оскільки тепер буде стягуватися тільки один платіж у вигляді судового збору (на відміну від підлягають сплаті раніше державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи). Також Законом чітко розмежовано поняття оскарження рішень і ухвал суду, що позбавить від необхідності звертатися до різних джерел права для визначення необхідності оплати та встановлення конкретного розміру ставки судового збору.
За матеріалами: Головне управління юстиції у Київській області
|
Головна 
