Днями у Києві на території спорткомплексу «Чайка» проходили обласні змагання з картингу серед школярів, де васильківська команда зайняла почесне III місце. Мені вдалося поспілкуватися із керівником гуртка картингістів П.М. Васильєвим. — Петре Миколайовичу, чому Ви вирішили присвятити своє життя картингу та з якого року Ви є керівником гуртка? — Я сам довгий час займався мотоспортом, трохи картингом. Це було дуже цікаво, прогресивно. Гурток юних картингістів, що функціонує у стінах Васильківської станції юних техніків, започатковано у 1987 році, а 1990 року я став його керівником і досі ним керую. Тут є можливості для конструювання, творчої діяльності, тому я й вирішив зайнятися цією справою. — Розкажіть докладніше про перебіг змагань. — Такі змагання проходять щорічно у Києві на спорткомплексі «Чайка». Нас туди запрошують кожного року і ми залюбки погоджуємося. Цього разу змагання почалися з певних технічних проблем на старті, адже діти все ж таки ще недосконало володіють технікою водіння: хтось раніше стартував, у когось заглух двигун тощо. Старт повторювався кілька разів, суддя навіть хотів зняти заїзд. У нас було дві поломки: одне авто заклинило і учасник зійшов з кола, а в іншого васильківця майже під кінець дистанції, що було дуже прикро, зламався карт. Кожен заїзд триває по 10-12 хвилин, треба подолати 8 кіл, на кожне з них витрачається мінімум одна хвилина. Ми дуже добре попрацювали, підготувалися, доклали максимум зусиль і тому зайняли III місце. — А скільки всього учасників взяли участь у змаганнях?
— Всього від гуртка було 5 учасників. У змаганні беруть участь по 2 учасники від кожної із трьох вікових категорій. Але в найстаршій категорії у нас був лише 1 представник. — І хто був на п’єдесталі переможців? - За підсумками обласних змагань з картингу серед школярів, перше місце зайняла команда з Володарки, друге – команда зі Сквири, а третє місце зайняли ми. Щодо особистих заліків у нашій команді, то Маша Трофан зайняла третє місце, Михайло Силаєв – друге, а перше виборов Саша Гармаш. — Які ще змагання проводяться і чи берете в них участь? — Ще проводять регіональні, національні та всеукраїнські змагання. Але участі в них ми не беремо, бо там зовсім інший рівень обладнання, дуже дорогі карти тощо. — З якого віку можна віддавати дитину до гуртка? — Взагалі-то можна навчати хлопців та дівчат з 6 років. А брати участь у змаганнях — із 10. До якого віку можна займатися картингом точно сказати не можу — це є індивідуальним і залежить від бажання. — А з чого Ви починаєте навчання дітей? — В першу чергу, з правил дорожнього руху, правил управління автомобілем, догляду за ним, правил конструкції, систем та різних механізмів авто. А взагалі, на першому місці для мене завжди є безпека дітей. Для того, щоб брати участь у змаганнях і навіть навчатись картингу потрібен цілий пакет документів, найголовнішим із них є нотаріально завірений дозвіл обох батьків, а також страхування. У дітей повинна бути спеціальна екіпіровка, комбінезон гарної якості, щоб він не порвався, витримував сім секунд відкритого полум’я, обов’язковими є спеціальні рукавиці тощо. Я відповідаю за життя та безпеку дітей і тому завжди дуже хвилююся за них на змаганнях. — Хлопці самотужки ремонтують карти? — Не зовсім, я показую їм що і як потрібно зробити, а вони це роблять. З дозволу директора ЗОШ №3 ми проводимо тренування на шкільному стадіоні. Ще у нас є підрозділ мопедистів, де діти відшліфовують свою майстерність їзди на мопедах. Ми проводимо уроки від 2 до 4 разів на тиждень, а перед змаганнями часто буває, що тренуємося щодня. — Що може розвивати у дітях цей вид спорту? — Він привчає дітей мислити раціонально-технічно. Вони змалку вчаться ремонтувати машини, маючи невелику кількість матеріалів, з підручних засобів, крім того, вони досконало вивчають правила дорожнього руху.
Також мені випала нагода поспілкуватися з батьком одного з учасників змагань Сергієм Анатолійовичем Гармашем. — Чому Ви вирішили віддати свого сина займатися саме картингом? — Сашко сам цього захотів. Йому від народження подобалося їздити на машині, ще не було й року, коли я вперше посадив його собі на коліна та дозволив потриматися за кермо автівки. Ми переїхали сюди з Миргорода Полтавської області 3 роки тому, з них два роки син займається у гуртку. Для нього ці заняття – щось особливе, він не пропускає жодного уроку і для нього це найулюбленіший вид спорту.
Інтерв’ю вела Катерина Манжура За матеріалами :vasylkivrada.gov.ua