13 жовтня 2010 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді О.В.Пироженка
при секретарі – О.А.Хоменко,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Василькові про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона є дитиною війни, тому на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну соціальну допомогу за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., та з 22.05.2008 р. у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач таку допомогу виплатив лише починаючи з 22.05.2008 р. у значно меншому розмірі, ніж встановлено Законом, тому просив визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з відповідача недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум.
Позивач в судове засідання не з’явився, у позовній заяві просить справу слухати без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явилася, надіслала заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутності, в своїх запереченнях на позовну заяву зазначила, що у 2007 році така допомога позивачу не виплачувалась, оскільки він не є інвалідом, що передбачено Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», з 01.01.2008 р., допомога як дитині війни, відповідно до змін, внесених до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» нараховувалась та виплачувалась у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а з 22.05.2008 р. підвищення до пенсії дітям війни проводиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 530. Крім того, законодавством не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункова величина для підвищення пенсій, а тому представник відповідача просила відмовити в задоволені позову з цих підстав.
Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон), дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 р.) Другої світової війни було менше 18 років.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, пенсіонером та має статус дитини війни (а.с.5,7).
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 р.» призупинено дію ст. 6 Закону, однак рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 це положення визнано такими, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до п. 41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 6 Закону викладено у новій редакції. Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 р. ці положення визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Як вбачається з листа відповідача від 16 червня 2010 року № 357/7-Г-04, яким позивачу відмовлено в перерахунку і виплаті надбавки, позивачу підвищення до пенсії у 2007 році не виплачувалось, а у 2008-2010 р.р. нараховувалось та виплачувалось у розмірі від 47,00 до 49,8 грн. щомісячно (а.с.8-9).
Таким чином, в судовому засіданні встановлено факт обмеження права позивача як дитини війни на отримання встановленого ст. 6 Закону підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка є частиною права на соціальний захист, передбаченого ч. 1 ст. 46 Конституції України.
Таким чином, суд вважає безпідставною невиплату у 2007 році підвищення до пенсії позивачу у зв’язку з тим, що він не є інвалідом, а також виплату у 2008 році такого підвищення у меншому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними. Крім того, суд вважає безпідставною виплату в 2009 році, 2010 році підвищення до пенсії у значно меншому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки в Законі України «Про державний бюджет України на 2009 рік», Законі України «Про державний бюджет України на 2010 рік» відсутні вказівки про зупинення дії ст. 6 Закону, і виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд критично ставиться до доводів відповідача про виплату у 2009, 2010 році підвищення до пенсії у меншому розмірі на підставі п. 8 Постанови КМУ № 530 від 28 травня 2008 року.
Відповідно до положень ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на кожний рік: з квітня 2007 р. – 406 грн., з жовтня 2007 р. – 411 грн., з квітня 2008 р. – 481 грн., з 1 липня 2008 р. – 482 грн., з жовтня 2008 р. – 498 грн., з листопада 2009 року – 573 грн., з січня 2010 року – 695 грн., з квітня 2010 року – 706 грн., з липня 2010 року – 709 грн.
Суд знаходить безпідставними доводи відповідача про неможливість застосування даного розміру мінімальної пенсії за віком до обрахування підвищення до пенсії, що передбачена ч.1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у зв’язку з тим, що чинним законодавством не передбачено іншого розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком, так само як і відсутність надходжень з Державного бюджету України, не є підставою для відмови в реалізації позивачем свого права на соціальний захист.
Однак, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 102 КАСУ пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участи у справі.
Позивач просив суд поновити йому строк звернення до адміністративного суду. Суд вважає, що, оскільки позивач є особою похилого віку, не має спеціальних знань, використовував можливості добровільного врегулювання спору, тому з поважних причин пропустив строк звернення до суду.
Таким чином, позовна вимога щодо визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо не нарахування йому щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з врахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни за вказаний період у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум підлягає до часткового задоволення, а саме: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по день подачі позовної заяви до суду – 22 вересня 2010 року , оскільки відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Тому суд не вправі зобов’язати відповідача здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу на майбутній період, який не настав на час подання позовної заяви до суду, та визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненарахуваня позивачу щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за майбутній період.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 156 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007та від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 р., ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 р.», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ч. 1 ст. 6, ст.11, ч. 2 ст. 99, ч. 1 ст. 102, 160, 162 КАС України, суд, –
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 22 вересня 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з врахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 22 вересня 2010 року, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення протягом десяти днів з дня її проголошення.
Головна 
