Справа № 2а-1274-10р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 жовтня 2010 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого – О.В.Пироженка
при секретарі – О.А.Хоменко
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Василькові Київської області про стягнення недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії дітям війни, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона є дитиною війни, тому на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач таку допомогу виплатив у значно меншому розмірі, ніж встановлено Законом, тому позивач, з метою захисту своїх порушених прав, змушена була звернутися до суду з позовом, в якому просила визнати дії відповідача щодо невиплати щомісячного підвищення до пенсії не правомірними та зобов’язати відповідача виконати перерахунок та виплатити їй з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по безстроково в розмірі 30 % мінімальну пенсію за віком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати.
Позивач у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, до суду надійшла заява, в якій він просив розглядати справу без його участі, просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон), дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 р.) Другої світової війни було менше 18 р.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, пенсіонером та має статус дитини війни (а.с.7, 9).
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 р.» призупинено дію ст. 6 Закону, однак рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 це положення визнано такими, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до п. 41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 6 Закону викладено у новій редакції. Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 р. ці положення визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Як вбачається з листа відповідача від 10.09.2010 року №1493/04, яким позивачу відмовлено в перерахунку і виплаті надбавки, позивачу підвищення до пенсії у 2006, 2007 році не виплачувалось, а у 2008-2009 р.р. нараховувалось та виплачувалось у розмірі від 47,00 до 49,8 грн. щомісячно (а.с.4).
Таким чином, в судовому засіданні встановлено факт обмеження права позивача як дитини війни на отримання встановленого ст. 6 Закону підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка є частиною права на соціальний захист, передбаченого ч. 1 ст. 46 Конституції України.
Що стосується позовних вимог за 2006 р., суд не знаходить підстав для їх задоволення, оскільки не настали встановлені п.17 ст. 77 та ст. 110 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 р.» умови для такого підвищення пенсії.
Разом з тим, суд вважає безпідставною невиплату у 2007 році підвищення до пенсії позивачу у зв’язку з тим, що вона не є інвалідом, а також виплату у 2008 році такого підвищення у меншому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними. Крім того, суд вважає безпідставною виплату в 2009 році, 2010 році підвищення до пенсії у значно меншому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки в Законі України «Про державний бюджет України на 2009 рік», Законі України «Про державний бюджет України на 2010 рік» відсутні вказівки про зупинення дії ст. 6 Закону, і виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд критично ставиться до доводів відповідача про виплату у 2009, 2010 році підвищення до пенсії у меншому розмірі на підставі п. 8 Постанови КМУ № 530 від 28 травня 2008 року.
Відповідно до положень ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на кожний рік: з квітня 2007 р. – 406 грн., з жовтня 2007 р. – 411 грн., з квітня 2008 р. – 481 грн., з 1 липня 2008 р. – 482 грн., з жовтня 2008 р. – 498 грн., з листопада 2009 року – 573 грн., з січня 2010 року – 695 грн., з квітня 2010 року – 706 грн., з липня 2010 року – 709 грн.
Суд знаходить безпідставними доводи відповідача про неможливість застосування даного розміру мінімальної пенсії за віком до обрахування підвищення до пенсії, що передбачена ч.1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у зв’язку з тим, що чинним законодавством не передбачено іншого розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком, так само як і відсутність надходжень з Державного бюджету України, не є підставою для відмови в реалізації позивачем свого права на соціальний захист.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки позивачці, в 2007 році підвищення до пенсії не виплачувалось, а з 2008 року і по даний час виплачувалось в меншому розмірі, то саме з 2007 року вона повинна була дізнатися про порушення своїх соціальних прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 102 КАСУ пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участи у справі.
Позивачка не зверталася до суду із клопотанням про поновлення їй строку звернення до адміністративного суду. У зв’язку з цим, оскільки позивачка звернулася до суду 05 жовтня 2010 року, позовна вимога щодо зобов’язання відповідача виконати перерахунок та виплатити їй мінімальну пенсію за віком в розмірі 30 % з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, підлягає до задоволення лише з 05 квітня 2010 року по 05 жовтня 2010 року.
Що стосується позовної вимоги про визнання дій відповідача щодо невиплати щомісячного підвищення до пенсії неправомірними, то вона підлягає задоволенню тільки стосовно визнання зазначених дій неправомірними щодо позивачки, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, а тому суд не може визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати щомісячного підвищення до пенсії особам, які не звертались з такою вимогою до суду. Також зазначена позовна вимога підлягає до задоволення лише за період з 05 квітня 2010 року по 05 жовтня 2010 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 156 Конституції України, п.17 ст. 77 та ст. 110 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 р.», рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007та від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 р., ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 р.», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ч. 1 ст. 6, ст.11, ч. 2 ст. 99, ч. 1 ст. 102, 160, 162 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у м.Василькові Київської області щодо невиплати ОСОБА_1 з 05 квітня 2010 року по 05 жовтня 2010 року щомісячного підвищення до пенсії не правомірними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни з 05 квітня 2010 року по 05 жовтня 2010 року, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.В.Пироженко
Головна 
