04 листопада 2010 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого – А.А. Бабіша
при секретарі – Н.М. Яренко
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Рівненської роти ДПС для ОДДЗ пр-ка Данилюка Валерія Олександровича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив скасувати постанову серії ВК № 160227 від 26 вересня 2010 року інспектора ДПС Рівненської роти ДПС ОДДЗ пр-ка Данилюка В.О. в справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП, а справу провадженням закрити в зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він не погоджується з постановою в справі про адміністративне правопорушення, оскільки знак «Обмеження максимальної швидкості руху 50 км/год», щодо порушення якого було винесено оскаржувану постанову, знаходився перед перехрестям, а сама фіксація перевищення швидкості відбулася за перехрестям. Однак, відповідно до ПДР зона дії зазначеного знаку: від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а, отже, на момент фіксації перевищення швидкості знак обмеження швидкості не діяв.
Позивач в судове засідання не з’явився, до суду надійшла заява, в якій він просив розглядати справу в його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення справи до суду не направив, тому суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів
Суд, дослідивши наявні в справі письмові докази, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВК1 № 032821 26.09.2010 року близько 10 години 55 хвилин на 338 км а/д Київ-Чоп ОСОБА_3, керуючи автомобілем, перевищив встановлену швидкість руху на ділянці дороги, позначеній дорожнім знаком 1.37 та 3.29. (а.с. 3).
Відповідачем була винесена постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ВК № 160227, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, за що на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн. (а.с. 4).
Відповідно до Розділу 3 Додатку 1 «Дорожні знаки» ПДР зона дії знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» – від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним.
Згідно з п. 2.2. « Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративне порушення правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення дорожнього руху», затвердженої наказом МВС № 1217 від 22.10.2003 р. з урахуванням потреби в більш повних доказах у справі про адміністративне правопорушення необхідно прагнути до залучення свідків будь-якого правопорушення.
Однак, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, свідки того, що позивач перевищив максимально встановлену швидкість руху в зоні дії дорожнього знаку «Обмеження швидкості», не залучалися, хоча повинні були, оскільки, як зазначає позивач у вказаному протоколі він не визнав вчинення ним правопорушення, оскільки фіксація такого перевищення відбулася поза дією цього дорожнього знаку.
Оскільки оспорювана постанова в справі про адміністративне правопорушення була винесена на місці, одразу ж після складання протоколу, а тому суд вважає, що позивачу не надана була можливість реалізувати права, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме: при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач ОСОБА_3 не виконав вимоги ПДР та перевищив встановлену швидкість руху на ділянці дороги, позначеній дорожнім знаком 1.37 та 3.29., а тому постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВК № 160227 потрібно скасувати, а справу закрити у відповідності зі ст. 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка передбачає повноваження суду при вирішенні справи.
Керуючись Розділу 3 Додатку 1 «Дорожні знаки» Правил дорожнього руху, ч.1 ст. 122, ч. 268, 293 КУпАП, п. 23 Постанови КМУ від 09.07.2008 року за № 606 «Про затвердження Порядку проведення державного технічного огляду колісних транспортних засобів», п. 2.2. « Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративне порушення правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення дорожнього руху», затвердженої наказом МВС № 1217 від 22.10.2003 р, ст.ст. 70-71, 94, 158, 161-164, 186 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову серії ВК № 160227 від 26.09.2010 року інспектора ДПС Рівненської роти ДПС ОДДЗ пр-ка Данилюка В.О. в справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП.
Справу провадженням закрити у зв’язку з відсутністю складу правопорушення.
Головна 
