21 вересня 2010 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого – А.А. Бабіша
при секретарі – Н.М. Яренко
адвоката – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, –
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на його користь 119951,25 грн., з них 69331,25 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, 500 грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату послуг суб’єкта оціночної діяльності по визначенню розміру матеріального збитку, 120 грн. судових витрат та 50000 грн. моральної шкоди.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 10.12.2009 року, керуючи автомобілем «Додж», відповідач не врахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, не обрав безпечну швидкість руху автомобіля, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем, яким керував позивач. Внаслідок ДТП автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень на суму 69331,25 грн. Неправомірними діями відповідача позивачу заподіяно моральні страждання, які він оцінює в 50000 грн. Дані моральні страждання полягають в тому, що він переніс сильний душевний біль та пережив душевний стрес внаслідок ДТП та заподіяння шкоди його майну.
В судовому засіданні позивач збільшив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача ще 3000 грн. витрат за надання юридичної допомоги.
Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, тому суд вважає за можливе вирішити справу заочно на підставі наявних у ній доказів.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.
Суд, заслухавши думку позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Постановою Печерського районного суду м. Києва № 3-216/10 від 05 лютого 2010 року відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, а саме в тому, що він, керуючи автомобілем «Додж» з д.н. НОМЕР_1 на автодорозі Київ-Одеса, не врахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, не обрав безпечну швидкість автомобіля, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «ГАЗ» з д.н. НОМЕР_2, після чого залишив місце події (а.с. 11).
Відповідно до Тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_3 автомобіль марки ГАЗ 3302-418, номерний знак НОМЕР_2, зареєстрований за позивачем (а.с. 9).
Стаття 22 ЦК України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Такими збитками, зокрема, є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Так як саме відповідач ОСОБА_3, є винним у спричиненні ДТП, внаслідок якої було заподіяно механічні ушкодження автомобілю ГАЗ д.н. НОМЕР_2, власником якого є позивач, крім того, відповідач під час ДТП володів транспортним засобом, за кермом якого перебував, на правовій підставі, оскільки власник автомобіля ОСОБА_4 знаходився поруч з відповідачем на пасажирському сидінні, тобто відповідач керував автомобілем «Додж» за домовленістю з його власником ОСОБА_4, а відповідно до ч. 1 ст. 397, ст. 398 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе на підставі договору з власником, а тому саме ОСОБА_3 зобов’язаний відшкодувати позивачу, як власнику автомобіля ГАЗ д.н. НОМЕР_2 збитки, заподіяні внаслідок ДТП.
Як видно з Висновку експертного автотоварознавчого дослідження про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням колісного транспортного засобу № 362 від 21 грудня 2009 року матеріальний збиток, спричинений власнику автомобіля ГАЗ 3302-418, державний № НОМЕР_2, внаслідок ДТП складає 69331,25 грн. При огляді зазначеного транспортного засобу були присутні його власник – ОСОБА_2 та учасники ДТП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 12-13). За здійснення даного експертного автотоварознавчого дослідження згідно Квитанції № 66 позивачем було сплачено 500 грн. (а.с. 24).
Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача 69331,25 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП та 500 грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату послуг суб’єкта оціночної діяльності по визначенню матеріального збитку підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із пошкодженням її майна.
Таким чином, оскільки дії відповідача, як зазначає позивач, спричинили йому фізичні та душевні страждання, тяжкі переживання щодо долі його транспортного засобу крім того, впродовж останніх місяців позивач та його родина знаходяться у скрутному матеріальну становищі, а тому у зв’язку з витратами на ремонт автомобіля порушився попередній уклад їх сімейного життя. Унаслідок матеріальних проблем та хвилювань стали виникати сварки, скандали, чого раніше у родині не було. Важко переживаючи обставини, що склалися, в позивача останнім часом виникли систематичні головні та серцеві болі, порушення сну, депресія. Позивач вимушений витрачати свій вільний час на здійснення дій по відновленню свого порушеного права, тому суд вважає, що позивачу була заподіяна моральна шкода відповідачем внаслідок пошкодження ним автомобіля, що належить на праві власності позивачу.
У зв’язку з вище викладеним, суд вважає що позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди підлягає до задоволення, але, враховуючи вимоги розумності і справедливості, а також враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, моральна шкода підлягає відшкодуванню в меншому розмірі, ніж заявлено позивачем в позовній заяві, а саме: в розмірі 3000 грн.
На підставі ст. 88 ЦПК України суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачені ним витрати на інформаційно технічне забезпечення в розмірі 120 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн., а всього стягнути 3120 грн. судових витрат.
Керуючись ч. 1, 2 ст. 22, ч. 1, 2 ст. 23, ч. 1 ст. 397, ст.. 398, ч. 2 ст. 1187 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України.
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 75951,25 грн., з них:
• 69331,25 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої його транспортному засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;
• 500 грн. в рахунок відшкодування витрат за оплату послуг суб’єкта оціночної діяльності по визначенню майнової шкоди;
• 120 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення;
• 3000 грн. завданої моральної шкоди;
• 3000 грн. витрат за надання юридичної допомоги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Головна 
