27 липня 2010 року набув чинності Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" ( 2398-17 ), яким передбачено ряд суттєвих новел та внесено зміни до Сімейного ( 2947-14 ), Цивільного ( 435-15 ) і Цивільного процесуального кодексів України ( 1618-15 ), Закону України "Про нотаріат" (3425-12 ). Новітні норми стосуються, зокрема, порядку розірвання шлюбу. Так, згідно з положеннями законодавства розірвання шлюбу здійснюється органами державної реєстрації актів цивільного стану та в судовому порядку. Підстави розірвання шлюбу органами державної реєстрації актів цивільного стану в залежності від волевиявлення подружжя можна поділити на дві групи: розірвання шлюбу за взаємною згодою подружжя та за волею лише одного з подружжя. У першому випадку шлюб припиняється за спільною заявою подружжя, яке не має дітей (стаття 106 Сімейного кодексу України) ( 2947-14 ).
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку надання органами опіки та піклування дозволів на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дітей
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. У статті 177 Сімейного кодексу України ( 2947-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 21-22, ст. 135):
1) частину четверту замінити двома частинами такого змісту:
"4. Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ НАКАЗ 07.07.2011 м. Київ № 1810/5 Зареєстровано в Міністерстві юстиції 11.07.2011 за № 831/19569 Про затвердження Положення про Спадковий реєстр Відповідно до пункту 1 Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 491, пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.99 № 1272 "Про державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції" та з метою створення єдиної системи обліку заповітів, спадкових договорів, заведених спадкових справ та виданих свідоцтв про право на спадщину НАКАЗУЮ: 1. Затвердити Положення про Спадковий реєстр, що додається. 2. Державному підприємству "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України забезпечити збереження відповідних реєстраційних записів про заповіти, спадкові договори, заведені спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину, що були зареєстровані до набрання чинності цим наказом у Спадковому реєстрі, створеному відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 17.10.2000 № 51/5 «Про Спадковий реєстр», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.10.2000 за за № 714/4935. 3. Установити тарифи: 3.1. За формування у Спадковому реєстрі одного реєстраційного запису про посвідчення заповіту, змін до нього, скасування заповіту, видачу дубліката з видачею відповідного витягу - у розмірі шістдесяти восьми гривень. 3.2. За формування у Спадковому реєстрі одного реєстраційного запису про посвідчення спадкового договору; змін до нього, розірвання спадкового договору, видачу дубліката з видачею відповідного витягу - у розмірі п'ятдесяти однієї гривні. 3.3. За формування у Спадковому реєстрі одного реєстраційного запису про видачу свідоцтва про право на спадщину або його дубліката з видачею про це відповідного витягу - у розмірі п'ятдесяти однієї гривні. 3.4. За проведення перевірки інформації про наявність або відсутність посвідченого заповіту і спадкового договору або заведеної спадкової справи та виданих свідоцтв про право на спадщину з видачею витягу або інформаційної довідки - у розмірі п'ятдесяти однієї гривні. 4. Визнати такими, що втратили чинність: 4.1. Наказ Міністерства юстиції України від 17.10.2000 № 51/5 «Про Спадковий реєстр», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.10.2000 за № 714/4935 (із змінами). 4.2. Пункти 3, 5 наказу Міністерства юстиції України від 07.04.2005 № 33/5 «Про запровадження Спадкового реєстру та внесення змін і доповнень до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.2005 за № 373/10653 (із змінами). 5. Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу (Чижмарь К.І.), державному підприємству "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (Добжанський В. Б.): подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади"; довести наказ до відома начальників Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, регіональних філій державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та забезпечити його належне застосування в роботі. 6. Начальникам Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі довести цей наказ до відома нотаріусів та посадових осіб відповідних органів місцевого самоврядування. 7. Цей наказ набирає чинності з 1 вересня 2011 року. 8. Контроль за виконанням цього наказу покласти на директора Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Чижмарь К.І. Міністр Олександр Лавринович
ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства юстиції України 07.07.2011 № 1810/5 Зареєстровано в Міністерстві юстиції 11.07.2011 за № 831/19569 Положення про Спадковий реєстр I. Загальні положення 1.1. Це Положення установлює порядок ведення й користування Спадковим реєстром, внесення до нього відомостей про заповіти та спадкові договори, посвідчені в Україні, а за бажанням заповідача - посвідчені (складені та/або прийняті на зберігання) і зареєстровані в іноземних державах згідно з Конвенцією про запровадження системи реєстрації заповітів (далі - Конвенція), про заведені спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину, а також надання інформації з нього. 1.2. Реєстраторами Спадкового реєстру (далі - Реєстратор) є: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають доступ до Спадкового реєстру через інформаційну мережу Мін'юсту України щодо посвідчених заповітів, спадкових договорів, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів, заведених спадкових справ та виданих свідоцтв про право на спадщину; державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональні філії щодо: заповітів, посвідчених посадовими особами органів місцевого самоврядування; заповітів, спадкових договорів, посвідчених консульськими установами України, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів, заведених такими установами спадкових справ та виданих ними свідоцтв про право на спадщину; заповітів, посвідчених (складених та/або прийнятих на зберігання) і зареєстрованих в іноземних державах згідно з Конвенцією, запити про реєстрацію яких в Україні на прохання заповідача подані Мін'юсту, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів. 1.3. За клопотанням приватного нотаріуса - Реєстратора доступ до Спадкового реєстру з метою виконання функцій Реєстратора може бути наданий помічнику (консультанту) цього нотаріуса. Приватний нотаріус - Реєстратор несе відповідальність за помилки, допущені помічником (консультантом) цього нотаріуса у процесі користування Спадковим реєстром. 1.4. Реєстратори вносять відомості до Спадкового реєстру, перевіряють за даними Спадкового реєстру інформацію про наявність або відсутність посвідчених заповітів, спадкових договорів, заведених спадкових справ та виданих свідоцтв про право на спадщину і видають (виготовляють) відповідні витяги та інформаційні довідки в порядку, встановленому цим Положенням. 1.5. Ведення Спадкового реєстру здійснюється українською мовою. У разі внесення відомостей на підставі Конвенції про заповіт, посвідчений (складений та/або прийнятий на зберігання) і зареєстрований в іноземній державі, ім'я (імена) та прізвище (прізвища) заповідача (заповідачів) зазначаються у Спадковому реєстрі українською та/або англійською мовою, що є однією з офіційних мов Ради Європи. 1.6. Відомості про заповіти, у тому числі посвідчені посадовими та службовими особами, зазначеними в статтях 1251 та 1252 Цивільного кодексу України, статті 37 та частині першій статті 40 Закону України "Про нотаріат", спадкові договори та внесення змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів, заведені спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину підлягають обов'язковому внесенню до Спадкового реєстру.
Відповідно до абзацу 3 статті 1 Закону України «Про іпотеку» - іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Закон України «Про іпотеку» прямо не називає іпотеку одним із видів застави, однак частина 1 статті 575 Цивільного кодексу України вказує, що іпотекою є застава нерухомого майна. Аналіз статей 589 Цивільного кодексу України, статті 20 Закону України «Про заставу», статті 33 Закону України «Про іпотеку» дає можливість зробити висновок, що юридичною підставою для звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) є невиконання зобов'язання в момент настання терміну його виконання. Фактичною ж підставою для цього є виконавчі документи про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки), за якими державний виконавець проводить відповідні виконавчі дії. До них відносяться виконавчі написи нотаріусів та рішення судів. При цьому, слід мати на увазі, що звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється виключно за рішенням суду (стаття 20 Закону України «Про заставу», стаття 33 Закону України «Про іпотеку»).
(роз`яснення Міністерства юстиції України від 04.08.2011 року) Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" ( 2398-17 ) передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Відповідно до частини першої статті 18 вказаного Закону ( 2398-17 ) про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво. Повторна видача свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, оригінал якого було вкрадено, загублено, пошкоджено чи знищено, та повторна видача свідоцтва у разі внесення змін до актового запису чи його поновлення здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичними представництвами і консульськими установами України на підставі актового запису цивільного стану за заявою особи, щодо якої складено запис, батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, представника закладу охорони здоров'я, навчального або іншого дитячого закладу, де постійно перебуває дитина, органу опіки та піклування.
28 жовтня 2010 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Пироженка О.В.
при секретарі - Хоменко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Служба у справах дітей Васильківської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Свої позовні вимоги мотивувала наступним чином.
З 04 квітня 1995 року по 25 вересня 1997 року позивачка перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розлучення відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків по вихованню сина, не надає ніякої матеріальної допомоги на його утримання, зовсім не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не спілкується з сином взагалі.
Позивачка зазначає про те, що вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням надати матеріальну допомогу або прийняти участь у вихованні дитини, оскільки їй самостійно це важко робити, але відповідач за весь цей час відмовлявся від участі у вихованні сина, ігнорував прохання позивачки.
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 листопада 2010 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді О.В.Пироженка
при секретарі - О.А.Хоменко,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові цивільну справу за позовом Житлово-комунального комбінату військового містечка № 11 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за водопостачання водовідведення, обслуговування будинку та при будинкової території,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що житлово-комунальний комбінат військового містечка № 11 (надалі Комбінат) м.Василькова надає послуги громадянам з водопостачання, водовідведення та утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати).
Несплата громадянами експлуатаційних витрат, витрат пов’язаних з водопостачанням та водовідведенням та обслуговування будинку та прибудинкової території підриває економічну діяльність Комбіната.
12 жовтня 2010 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого – А.А. Бабіша
при секретарі – Н.М. Яренко
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона є дитиною війни, тому на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач таку допомогу виплатив у значно меншому розмірі, ніж встановлено Законом, тому позивач, з метою захисту своїх порушених прав, змушена була звернутися до суду з позовом, в якому просила визнати відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком – протиправною та зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 т. та з 22.05.2008 р. по даний час з урахуванням фактично виплачених сум.
Головна 
